Про парк
З 1 січня 1853 року почав діяти найстаріший природоохоронний документ у Австрійській імперії “Устави про ліси”, що стосувався збереження лісових масивів у Галичині, яка тоді разом з Прикарпаттям належала до цієї імперії.
Вже перший параграф цього історичного документу категорично забороняв зменшувати площу лісів.
Незважаючи на це, протягом ХІХ століття площа лісів Галичини скоротилася на двісті тисяч гектарів.
Це пояснюється недостатнім контролем за вирубкою лісів. Орган, який мав би слідкувати за порядком, знаходився досить далеко, аж у Львові, а створили його тільки у 1872 році.
І тільки коли посилилося значення лісів, для роботи у Галичині призначено спочатку чотири у 1884 році, а далі вісімінспекторів лісів; у Східних Карпатах 1906 року – ще двох лісових інспекторів та 6 урядових повітових лісничих. А в 1904 році введено лісову поліцію.
Та все одно дотриматися першого параграфа “Уставів про ліси” не вдалося, і на початку двадцятого століття нормально вести лісове господарство вдавалося лише на 57 відсотках площі лісів Галичини.
Поруч з охороною лісів, почалися робити також перші спроби охорони окремих тварин і рослин, яким загрожувало зникнення, а також гідних уваги об’єктів живої та мертвої природи. Якщо охорону лісів здійснювали урядові інститути, то охороні природи у різних її проявах велику роль відіграли громадські організації Галичини та окремі цивільні особи.
На початку ХХ століття велику роль зі збереження природи і, зокрема, Карпат, лягла на плечі ентузіастів з Товариства Природніков, які розробили план природоохоронної діяльності. Він був прийнятий Десятим з’їздом лікарів та природознавців Галичини 22 липня 1907 року. Лише після відвідин двома високими урядниками з департаменту лісів Міністерства рільництва і державних ресурсів у Варшаві, Чорногори, листом від 29 жовтня 1921 року згадане міністерство розпорядилося обнести колючим дротом 447 гектарів лісів та полонин Чорногори, чим і було покладено початок створенню резервату. Потім, відповідним розпорядженням, площу резервату на Чорногорі збільшено до 1512 гектарів, причому 907 гектарів віднесено до категорії абсолютного резервату. І лише в тридцятих роках почалося справжнє створення на Чорногорі народного парку.
У 1940 році з метою збереження унікальних для України гірських ландшафтів, Рада Народних Комісарів Української РСР постановила організувати в колишній Станіславській області (з 1962 року – Івано-Франківська) державні заповідники “Чорногора” (68 тис. га) та “Горгани” (50 тис. га). Особливо важливу гідрологічну і захисну функцію у районі Чорногори виконували праліси. З метою їх збереження Станіславський облвиконком у 1955 році приймає рішення про виділення цінного масиву Чорногора Говерлянського лісництва Делятинського лісгоспу в заповідник. Президія Верховної Ради УРСР у 1967 році створила Державний комітет Ради Міністрів УРСР по охороні природи, який невдовзі науково обґрунтував потребу організації на Україні чотирьох державних заповідників, у тому числі і Карпатського. Заповідники були юридично затверджені, в тому числі і Карпатський державний заповідник на площі 12672 гектари.
У 1980 році, згідно Постанови Ради Міністрів УРСР, у Івано-Франківській області створено Карпатський державний природний національний парк на площі 50,3 тисячі гектарів.
Ось така складна і тривала історія створення Карпатського національного природного парку. В його організації брали участь десятки відданих заповідній справі природоохоронців. Своєю метою вони бачили збереження для майбутніх поколінь прекрасних куточків нашої планети, у яких могли б зберегтися і жити рідкісні трави, дерева, птахи і тварини у своєму первозданному вигляді і у звичайних для себе умовах.
Функціональне зонування
Загальна площа Карпатського НПП складає 50495 га. В тому числі землі лісового фонду постійного користування 38322 га та земель інших землекористувачів 12173 га які входять до складу парку і на яких здійснюється традиційна господарська діяльність з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Згідно функціонального зонування на території Парку виділено такі зони:
- Заповідна зона — площа 11401,4 га (22,6%) — призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;
- Зона регульованої рекреації — площа 25964,2 га (51,4%) — в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам’ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристичних маршрутів і екологічних стежок; забороняється рубки лісу головного користування, промислове рибальство й мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони;
- Зона стаціонарної рекреації — площа 96,2 га (0,2%) — призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парку;
- Господарська зона – площа 13033,2 га (25,8%) — в її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об’єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. На цих землях дозволяється будівництво житлових, культурно-побутових, виробничих, адміністративних, рекреаційних та інших об’єктів у відповідності з генеральними планами населених пунктів і проектів районного планування.
Ми використовуємо файли cookie на нашому веб-сайті, щоб забезпечити вам найбільш релевантний досвід, запам’ятовуючи ваші уподобання та повторювавши відвідування. Натиснувши «Прийняти всі», ви даєте згоду на використання УСІХ файлів cookie. Ok
Источник
Національний природний парк “Карпатський”
Створений у 1980 році
Загальна площа 50,3 тис. га.
Вершина Говерли — це своєрідний символ величі і гордості України. Якщо піднятися на неї, то перед очима відкривається панорама простору і незрівнянна краса одного з найбільших в Україні Карпатського національного природного парку, що успадкував свою назву від Карпатської гірської ландшафтної країни. Це перший на Україні природний парк, який був створений 1980 року у географічному центрі Гуцульщини – Чорногорі та Горганах. У сучасних межах Карпатський національний природний парк включає 12 паркових лісництв, земельний фонд селянських спілок, а також землі селищних та сільських рад – Яремче, Микуличин, Кремінця, Ворохти, Яблуниці. Загальна площа парку становить 50,3 тис. га. Основне завдання парку полягає у збереженні красивої і неповторної природи східного макросхилу Українських Карпат, його гірських і долинно-річкових ландшафтів, цінних історичних, архітектурних та етнографічних пам’яток.
Клімат сприяє тут цілорічному відпочинку. Він характеризується як перехідний — від помірно теплого західноєвропейського до континентального східноєвропейського. Середньорічна температура повітря становить + 6 °С із зниженням у високогір’ї. Річна кількість опадів збільшується з висотою від 800 до 1400 мм, снігу випадає до 50 см, а в окремі роки до 2 м.
У районі розміщення парку грунтоутворюючий процес проходить по буроземному і підзолистому типах. Під буковими і хвойними лісами переважають світло-бурі грунти. Для реліктових сосняків і березняків характерні кам’янисті торфяні грунти.
Источник
Карпатський національний природний парк
Карпатський національний природний парк
Це один з найбільших і старих природних парків України. став першим державним подібним парком в Україні: з’явився на території Івано-Франківської області ще в 1980 році. Розташований на всім відомій Гуцульщині. Площа парку — більше 50 тисяч гектарів. Тут є 78 рослин, занесених до Червоної книги України, та 185 видів тварин — білки, снігові полівки, ведмеді бурі, їжаки, зайці, лисиці, куниці та інші. Можна зустріти оленя, козулю, зубра.
Найвищим хребтом Українських Карпат є Чорногора, середня висота якої 1850 м, а довжина – близько 30 км. Шість вершин Чорногори перевищують 2000 м н.р.м: Говерла (2061м), Бребенескул (2036 м), Піп-Іван (2022м), Гутин-Томнатик (2018м), Ребра (2001м).
Головна водна артерія парку – ріка Прут – бере початок біля підніжжя Говерли на висоті близько 1800 м. і на своєму шляху вбирає в себе чисельні притоки: Прутець Чемигівський, Кам’янка, Жонка, Женець, Піги, Прутець Яблуницький, Гомулець та інші. Дно Прута нерівне, кам’янисте, течія швидка, тому на річці та її притоках багато водоспадів та порогів. Мальовничо-красиві водоспади Пробій на ріці Прут у Яремчі та Гук на ріці Женець приваблюють численних туристів і «екстремалів», які зважуються позмагатися зі стихією води. Поблизу сіл Шибене та Дземброня протікає відома, оспівана в піснях, ріка Чорний Черемош. Її найбільшими притоками є Шибенка, Дземброня, Бистрець.
Парк має два гірські «ока» – озера льодовикового походження із красномовними найменуваннями Несамовите і Марічейка. Перше розташоване на південно-східному кам’янистому схилі гори Туркул на висоті 1750 м. Його глибина – 1-1,5 м, площа водного дзеркала – 0,3 га. Озеро Марічейка виникло у великому льодовиковому цирку на північно-східному схилі гори Шурин-Гропа на висоті 1510 м. Його площа – до 1 га, глибина – до 1 м. На території парку близько 800 природних джерел. Лікувальні сульфатні, гідрокарбонатні, кальцієво-магнієві, води є особливою рекреаційною цінністю.
У парку збереглися найбільші в Українських Карпатах суцільні масиви мішаних і чистих смеречин, що займають висоти від 1100 до 1600 м н.р.м. Вище смерекових лісів поширений субальпійський пояс з характерним для нього криволіссям із сосни гірської (жерепу), душекії зеленої, ялівцю сибірського та субальпійських лук, лук – костричників, біловусників, щучників. Альпійський пояс розташований від висоти 1850 до 2061 м, лише в районах високогірних ландшафтів у Чорногірському масиві. Іх зеленувато-руду однотонність урізноманітнюють невеликі яскраві плямки різнотрав’я – тирличу жовтого, дзвоників альпійських, анемони нарцисоцвітої, сну білого.
Особливою цінністю парку є смерекові, ялицеві та букові праліси віком від 170 до 220 років. Цей сегмент дикої природи зберігся завдяки недоступності та заповіданню окремих лісостанів ще з часів Польської держави.
Багатий та різноманітний тваринний світ парку. Тут зареєстровано близько 200 видів хребетних та близько 600 видів безхребетних тварин. На території КНПП клас ссавців представлений 53 видами, з яких 11 занесено до Червоної книги України: бурозубка альпійська, кутора мала, підковоніс малий, нориця мала водяна (повх), нориця снігова, горностай, норка європейська, борсук, видра, кіт лісовий, рись, ведмідь бурий.
Як дістатися: Потрапити на територію парку можна через спеціальні пропускні пункти, розташовані в прилеглих містах і селах. Такі є в Яремче, Ворохті, Буковелі, Верховині. До Яремче можна за годину-півтори дістатися на автобусі з Івано-Франківська, куди з Києва регулярно ходять потяги.
Офіс парку знаходиться в Яремче на вулиці Стуса, 6. Тут можна взяти буклети про заповідник і отримати додаткову інформацію.
Источник
Карпатський національний природний парк
Про парк
Про Карпатський національний парк кажуть: ви не були в Карпатах, якщо хоча б раз не побували тут. Чорногора і Малі Горгани, унікальні карпатські праліси і льодовикові водойми, Говерла та обсерваторія “ Білий Слон “ на Попі Івані – це речі, від самої згадки про які починає частіше битись серце не одного мандрівника, дослідника, шанувальника народних традицій.
Тут розвивають мережу туристичних шляхів, яка вже сягає 140 кілометрів, щоб мандрівник міг безпечно та пізнавально, не зашкодивши місцевій флорі та фауні, провести тут час. Мандрівки різного рівня складності, які проведуть вас через полонини до скелястих узвиш, дозволять насолодитися панорамою і одночасно побачити п’ять найбільших вершин України.
Тут в природному середовищі можна (але не бажано) зустріти бурого ведмедя та вовка. Під особливою охороною перебувають плямиста саламандра, беркут, рись та чорний лелека. Всім шанувальникам Карпат безумовно відомий рододендрон східнокарпатський (знаний серед загалу як “ червона рута “ ), але, крім нього, ще 80 рослин занесено до Червоної книги України.
Площа парку
505,1 кв км
Це більше, ніж територія таких європейських країн, як Мальта, Ліхтенштейн та Сан-Марино разом взятих
Источник