Про парк
У 2008 році озеро Синевир увійшло до списку переможців загальнонаціоної акції «7 чудес України», започаткованої Фондом «Рідна країна». Ця акція стала одним із найрезонансніших та найуспішніших проєктів із популяризації внутрішнього туризму за більш ніж 20 років української незалежності. Яким же був шлях створення на базі цієї перлини національного парку?
1974 року було організовано ландшафтний заказник державного значення площею 960 гектарів. Його метою було саме збереження озера Синевир як унікального творіння природи.
Ще за два роки до того, у 1972 році, у Синевирському лісництві на базі водосховища, утвореного греблею на Чорній ріці, виділили іхтіологічний заказник місцевого значення «Кантина» площею 25 га. У водосховищі водилося багато форелі, харіуса, головня та інших видів риб. Однак з часом воно замулилося внаслідок трелювання деревини потужними трелювальними тракторами по гірських потоках, а гребля в 1998 році зруйнувалася катастрофічним паводком, тож функції іхтіологічного заказника були втрачені.
У 1980 році був організований гідрологічно-ботанічний заказник загальнодержавного значення – Негровецьке сфагнове болото Глуханя площею 17 га.
У 1983 році в Остріцькому лісництві організували лісовий заказник загальнодержавного значення «Кам’янка» площею 328 га, на схилах якого є кам’яні розсипи та зарості сосни гірської і вільхи зеленої.
У 1984 році в Синевирському лісництві був виділений гідрологічний заказник місцевого значення «Озірце» площею 322,2 га. Центром його стало озеро Озірце, яке має площу близько 1 га.
Остаточно парк отримав статус національного 5 січня 1989 року. На момент створення площа парку становила 40 400 га. У 2019 році, відповідно до указу Президента України, площу парку розширили ще на 377 гектарів.
Функціональне зонування
Для того, щоб зберігати в природних умовах увесь генофонд рослинного і тваринного світу і насамперед рідкісні та реліктові види, парк поділено на чотири функціональні зони.
- Заповідна зона. Вона призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, її режим відповідає режиму природних заповідників. Основними завданнями заповідної зони є збереження природних комплексів та об’єктів, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань. До заповідної зони входить територія Чорноріцького природоохоронного науково-дослідного відділення (ПНДВ) та сфагнове оліготрофне болото Глуханя Негровецького ПНДВ. Загальна площа заповідної зони в Національному природному парку «Синевир» становить 5840 га або 17% площі постійного користування парку. На території заповідної зони заборонена будь-яка господарська чи інша діяльність, яка може порушити природний розвиток процесів та явищ або створити загрозу шкідливого впливу на природні комплекси та об’єкти.
- Зона регульованої рекреації. У її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення, огляд особливо мальовничих та пам’ятних місць. Тут дозволяється влаштовувати і обладнувати туристичні маршрути та екологічні стежки. Забороняються рубки лісу головного користування, суцільні санітарні рубки, мисливство чи інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об’єктів заповідної зони. Зона регульованої рекреації в Національному природному парку «Синевир» займає площу 21377 га або 62% території парку.
- Зона стаціонарної рекреації. Ця територія призначена для розміщення мотелів, готелів, кемпінгів, інших об’єктів обслуговування відвідувачів парку. Площа цієї зони у Національному природному парку «Синевир» становить близько 8 га.
- Господарська зона. У її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, розташовані населені пункти, землі інших землекористувачів та землевласників. Площа господарської зони постійного користування нашого парку становить 7 390 га або 21%.
Куди входить парк
Світова спадщина ЮНЕСКО
Букові праліси площею 2865 гектарів внесені до Списку світової природної спадщини
Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя
Синевирське озеро площею 29 гектарів, згідно із Рамсарською конвенцією, визнано водно-болотним угіддям міжнародного значення.
Ми використовуємо файли cookie на нашому веб-сайті, щоб забезпечити вам найбільш релевантний досвід, запам’ятовуючи ваші уподобання та повторювавши відвідування. Натиснувши «Прийняти всі», ви даєте згоду на використання УСІХ файлів cookie. Ok
Источник
Заповедник и озеро Синевир: как добраться, что посмотреть и где остановиться
Озеро Синевир и одноименный национальный парк-заповедник знает каждый, кто любит путешествовать и открывать новые для себя туристические места Украины. Потрясающие пейзажи, чистый воздух, почти нетронутая человеком природа – только ради этого стоит собрать чемодан и отправиться в Закарпатье.
Ждениево (Закарпатская область), Шевченко улица, 257
Криворовня (Ивано-Франковская область)
Озеро Синевир
Синевир – так называется самый большой по площади (7 гектаров!) горный водоем Украины, который зеркальной гладью раскинулся в верховьях реки Теребли. Возник он около 10 тысяч лет назад, в результате землетрясения и схода оползня.
Синевир – широкое и довольно глубокое озеро, максимальная глубина его достигает 24 метров. Располагается оно на высоте почти километр над уровнем моря, поэтому даже летом вода здесь остается холодной, прогреваясь на 1-2 метра. Посреди водоема виден маленький островок, который местные жители прозвали Морским оком.
Свое название озеро Синевир получило благодаря старинной легенде, которая по-своему объясняет возникновение этого удивительного водоема. Фольклор гласит, что некогда в этих краях жила графская дочь Синь, которая полюбила верховинского пастуха Вира. Ее знатный отец был против того, чтобы она водилась с простолюдином, а потому приказал его убить. Горе девушки не знало границ, и она так долго и сильно плакала, что от потока ее слез на месте несправедливой казни образовалось озеро.
Конечно, сегодня в эту красивую и печальную легенду никто уже не верит, но это не значит, что она стерлась из памяти местных жителей. Именно в честь старинного предания на берегу Синевира скульпторами Иваном Бровди и Михаилом Саничем были установлены 13-метровые монументы «Синь и Вир».
Национальный парк «Синевир»
Именно благодаря знаменитому горному озеру получил свое название национальный парк «Синевир». С 5 января 1989 года резерват занимает площадь 40400 гектаров на территории Межгорского района Закарпатской области. Почти 6 тысяч гектаров от общей площади отведено под заповедную зону.
В парке произрастает 914 видов растений, 38 из которых – краснокнижные, обитает 236 видов животных, из них 22 занесены в Красную книгу.
Кроме богатой флоры и фауны заповедник радует потрясающими горными и лесными пейзажами, приятными глазу ландшафтами и чистым свежим воздухом. Любителей покорять вершины ожидают горы Стримба (высота – 1719 м) и Негровец (1707 м), усеянные «греготами» – характерными для местности большими каменистыми россыпями.
Заповедник – идеальное место для тех, кто не любит летнюю жару и в разгар теплого сезона стремится в прохладу. В июле средняя температура воздуха здесь составляет всего +13C. Хорошо здесь и зимой: снег, горы, средняя температура -4-6C – все что нужно для лыжного отдыха.
Перед визитом сюда приготовьте 60 грн для прохода на прилегающую к водоему территорию, и дополнительно 220 грн – если вы приехали на своей машине. Также на озере можно остаться с палатками на ночь – рассветы здесь восхитительны.
Источник
Національний природний парк синевир
Національний парк «Синевир» створений 1989 року. Основним предметом дослідження та охорони «Синевиру» є територія верхів’я Тереблянської долини Закарпаття.
Природний парк розташований у західній частині Ґорґан; його більша частина відноситься до високогір’я (440-1719 м). Рельєф парку творять низькогірні ділянки та гострі гребені й вершини. Найвищі гори тут: Стримба (1719 м), Негровець (1707 м), Канч (1579 м), Тяпеш (1549 м), Дарвайка (1502 м), Озірна (1496 м), Барвінок (1461 м), Попадя (1448 м), Великий Горган (1438 м), Секул (1389 м).
За кліматичними характеристиками територія парку ділиться на помірну, прохолодну, помірно-холодну та холодну зони. Середньорічна температура повітря становить 4,4°С, максимальна температура повітря — +31°С (липень), мінімальна — -34°С (січень). Останні весняні заморозки бувають в середині червня, перші осінні приморозки — на початку вересня. Парк охоплює верхню частину басейну ріки Теребля, особливістю якої є наявність повеней протягом більшої частини року. Окрім цього, теплий період року характеризується частими зливами, внаслідок чого виникають паводки (5-10 на рік), ерозії та зсуви.
На теренах парку на висоті 989 м розташоване озеро «Синевир» — найбільша водойма в Українських Карпатах. Інше невелике озеро — Озірце (Дике озеро). Болота займають площу 36,4 га. Цікавим є оліготрофне болото Глуханя — найбільше сфагнове болото в Ґорґанах з площею 17 га, що розміщене на висоті 620 м. У «Синевирі» є ще одне сфагнове оліготрофне болото — Замшатка (площа — 4,2 га), яке за складом рослинності та живленням є верховим типом болота і має сферичну форму.
Значна площа парку має так звані «підвісні» грунти, які утворюються в умовах високої вологості, на кам’янистих розсипах, покритих шаром зелених та сфагнових мохів. Нестійкий грунтовий покрив гір зумовлений лавинами, змивами та зсувами.
Флора національного природного парку «Синевир» представлена чималою кількістю різних видів. Зокрема значним рослинним багатством відзначаються полонини та висячі трав’яні болота. Найбільші площі займають хвойні ліси; збереглися також ділянки корінних смерекових та букових лісостанів, серед яких велика кількість пралісів. Загалом тут зростає 1726 видів рослин, з яких 53 види занесені до Червоної книги України.
Фауна парку має свою специфіку. Найпоширеніші тут ссавці — бурий ведмідь, вовк, дикий кабан, рись, куниця лісова, видра, борсук, горностай; часто зустрічаються олень, козуля, білка та інші. Орнітофауна вирізняється багатим видовим складом: у смерекових лісах та криволіссі мешкають глухар, рябчик, канюк, пугач, довгохвоста сова, різні види дятлів, біловолий дрізд тощо. На торф’яні болота прилітають білий і чорний лелека, на озеро Синевир — дикі качки. Хребетні тварини представлені такими класами: круглороті — 1 вид, кісткові риби — 19, земноводні — 12, плазунів — 7, птахів — 89, ссавців — 42 види. До Червоної книги України занесені 43 види тварин.
Важливим проектом, який реалізується працівниками парку «Синевир», є Реабілітаційний центр бурого ведмедя.
Працівники «Синевиру» чимало уваги приділяють екологічній освіті населення, особливо молоді.
На основі візит-центру парку «Синевир» проводяться семінари з екологічної етики для учнів усіх шкіл регіону.
Візит-центр парку розміщений в оригінальній дерев’яній будівлі, де зберігаються матеріали зі зруйнованого Музею лісу і сплаву. Тут також є фотогалереї, виставки, стенди, які знайомлять з тваринним і рослинним світом регіону, зокрема з «червонокнижними» видами. З допомогю макета-карти території відвідувачі можуть здійснити віртуальну подорож екологічними, науково-пізнавальними стежками, туристичними маршрутами. У візит-центрі можна дізнатися чимало цікавого про територію парку, її корінних жителів, визначні місця, діючі музеї і пам’ятки архітектури.
У парку «Синевир» традиційно проводяться екологічні акції («Ялинка», «Пролісок», «Чиста річка»), зокрема приурочені до певних екологічних дат («Міжнародний день водно-болотних угідь», «Всесвітній день лісів», «Міжнародний день води», «День зустрічі птахів», «День довкілля»). Національний парк бере активну участь у різних фестивалях, а саме: «Проводи на полонину», «На Синевир трембіти кличуть», «Карпатам назустріч». Важливе місце також займає співпраця з регіональною газетою «Синій Вир», яка висвітлює еколого-освітні питання.
Закарпатська область
Хустський район
с. Синевир
Источник