Встановлення меж природно заповідного фонду

Основні засоби збереження територій та об’єктів природ­но-заповідного фонду. Види використання природно-заповідного фонду

національним багатством держави. Основними засобами збереження природно-заповідного фонду є:

— встановлення заповідного режиму, тобто створення заповідників;

• організація моніторингу за станом природних комплексів та об’єктів в заповідниках з метою розробки наукових основ їх збере­ження та ефективного використання;

• дотримання вимог щодо охорони територій та об’єктів природ­но-заповідного фонду під час здійснення землевпорядкування, лісо­впорядкування, господарської, управлінської та іншої діяльності, роз­робки проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічних експертиз проектів та територій;
• запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони, зокрема, введення пільгового оподаткування та інше;
• здійснення державного та громадського контролю за додержан­ням режиму їх охорони і використання, вивчення і врахування гро­мадської думки щодо охорони природно-заповідного фонду:
• встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання ;
• розширення міжнародного співробітництва у галузі організації заповідної справи, охорони довкілля, створення міждержавних приро­дно-заповідних територій.

Виділення територій та об’єктів природно-заповідного фонду на місцевості

Території та об’єкти природно-заповідного фонду повинні бути позначені на місцевості з метою інформування населення та землеко­ристувачів про межі, категорію та статус, режим охорони та правила поведінки. Для цього згідно з «Положенням про єдині знаки та аншлаги на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду» встанов­люють певні інформаційні та охоронні знаки: офіційні вивіски, інфо­рмаційно-охоронні знаки, межові охоронні знаки та інформаційні щи­ти. Офіційну вивіску можуть мати території та об’єкти природно-заповідного фонду, які мають статус юридичної особи (природні за­повідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіо­нальні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки). Офіційна вивіска має форму прямокутника розміром 620 х 470 мм зеленого кольору з окантовкою, на якій у верхній частині під Дер­жавним гербом наноситься напис «Україна», назва міністерства або відомства чи установи, у віданні якої перебуває цей об’єкт, його влас­на назва, категорія та статус заповідання, назва представництва (дирекція, правління тощо). Інформаційні та охоронні знаки повинні відповідати певним вимогам стандартів — бути достатньо інформативними, наочними, одноманітними (однотипними) та логічно розміщеними. У місцях входу (виходу) на територію природно-заповідна об’єкта масового руху транспорту, перетину меж заповідного об’єкту дорогами, стежками, водоймами, біля населених пунктів встановлюються інформаційно-охоронні знаки, які мають форму вертикальної прямокутника розміром 841 х 594 мм. На смугастому синьо-жовтому полі прямокутника зображено зелений щит. На щиті під зображенні Державного Герба України — напис «Природно-заповідний фонд України». В центрі щита — табличка жовтого кольору, на якій подається назва заповідного об’єкта. Під табличкою робиться напис «Охороняється законом». Вздовж межі природно-заповідних територій на відстані не рідні ніж через 1 км один від одного встановлюються межові охоронні знаки, які мають форму вертикального прямокутника розміром 420 х 290 мм. За формами і обрисами цей знак подібний до інформаційні охоронного. Власної назви може не бути. Обов’язково вказується категорія заповідника — «заказник», «заповідник», «пам’ятка природі тощо. На природно-заповідних територіях та об’єктах особливо цінних, вразливих та найбільшого відвідування населенням, а також розміщених у гірських, лісових районах та місцях з різкою зміною рельєфу, межові охоронні знаки повинні встановлюватися густіше. Інформаційні щити встановлюються у місцях найбільшого скупчення відвідувачів, на оглядових майданчиках, автостоянках, біля адміністративних будівель заповідних об’єктів. Вони мають форму горизонтального прямокутника розміром 841 х 1189 мм (допускаєте збільшення розмірів у 2 рази) жовтого кольору з синьою окантовкою. На щиті подасться повна назва об’єкта, його призначення і функції, загальна характеристика, правила поведінки, карта-схема території. Інформація на щитах подається українською мовою. Іноді може подаватись мовою національних меншин, в Криму — російською. Знаки виготовляються із листового алюмінію, сталевого лисі оцинкованого дахового заліза. Допускається застосування місцеві матеріалів — дерева, каменю тощо. Опори знаків виготовляються з л рева діаметром не менше 10 см, металевих труб діаметром не мені 50 мм, залізобетонних стовпів шириною профілю 85 мм. Висота розташування знака вибирається залежно від його призна­чення і розташування на місцевості. Знаки повинні бути віддалені від освітлювальної мережі на відстані не менше 1 м, високовольтної ме­режі не менше 2,5 м. У межах охоронної зони високовольтних ліній встановлення знаків заборонено. На транспортних мережах (сухопут­них і водних) розміщення знаків повинно узгоджуватись із службою дорожнього руху і навігаційною службою.

Источник

Стаття 47. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів

Ст. 47 Про землеустрій в останній чинній редакції від 27 червня 2015 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ IV. Проведення землеустрою на загальнодержавному та регіональному рівнях

Стаття 47. Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів розробляються з метою:

а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об’єктів культурної спадщини;

г) проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків — пам’яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;

г) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;

д) у межах населеного пункту — копію графічної частини генерального плану населеного пункту (за наявності), а за межами населеного пункту — копію відповідної містобудівної документації (за наявності) і копію рішення про затвердження такої документації;

е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);

є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;

ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;

з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;

и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів у натурі (на місцевості);

і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

ї) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Комментарии к ст. 47

Інші статті розділу

Источник